Історія Тиврова багата на таємниці...

Volodymyr Vlad
25 серп.
Читати 3 хв

Тиврів – одне з найдавніших відомих нам поселень Поділля. Історія Тиврова багата на таємниці. Про одну з них я і розповім сьогодні.

10 вересня 1846 року у Тиврові помирає Чеслав Ярошинський – дідич маєтностей Тиврова, Гути, Ярошівки, Янкова та багатьох інших. Ховають його у підземній фамільній крипті костелу Святого Архангела Михаїла, збудованого при участі батька Чеслава – Захарія. Там же, у крипті поряд з чоловіком спочиває і його дружина Єва Текля з Дажбог - Каменських, що померла в один рік з чоловіком.

Середній син Чеслава – Генріх Ярошинський, успадкувавши по батькові тиврівський та новоконстантинівський ключі, стає одним з найзаможніших поміщиків Поділля. Під час однієї з своїх подорожей за кордон, до Риму, Генріх знайомиться з роботою знаменитого італійського скульптора Пієтро Тенерані ‘’Ангел Воскресіння’’. Ця скульптура з 1844- го року прикрашала надгробок герцогині Марії Ланте Монтефельтро делла Ровере в римському готичному костелі Санта-Марія-сопра-Мінерва («Свята Марія над Мінервою») . Вражений художнім витвором, Генріх замовляє Тенерані точну копію ангела. Майстер бере за роботу 3600 папських скудо, скільки коштувала доставка скульптури з Риму до Тиврова можна лише здогадуватись. Однак такі витрати не зупинили Ярошинського. Після кількох пограбувань сімейного склепу, Генріх вирішує перепоховати прах батьків у саркофазі в самому костелі.

В 1856 - му році надгробок нарешті займає своє місце в храмі. Розташовувався він при аркаді пресбітерія в одній з нав костелу з правого боку, біля різбленої з дерева фігури Божої Матері, що тримає на руках знятого з хреста Ісуса. Там же, під фігурою знаходилась урна з серцем фундатора костелу Яна Міхала Калетинського. На одній з дивом збережених фотографій інтер’єру тиврівського храму, в правому нижньому куті, чітко видно мармурового ‘’Ангела Воскресіння’’.

З опису сучасника Адама Словіковського :

‘’Надгробок з найкращого карарійського мармуру мав в висоту понад три метри. На трьох карнизах стояв різблений саркофаг, прикрашений мармуровими барель’єфними портретами Чеслава та Єви Ярошинських. Сам саркофаг, крім портретів, виконаний з сірого мармуру. На саркофазі, на трьох сходинках, скульптор зобразив сидячого Ангела Воскресіння з чистого білого мармуру . Одна рука ангела спочиває на коліні, спираючись на Книгу Життя. В другій руці труба, на звук якої мають воскреснути померлі для Страшного суду. Обличчя сповнене ангельского виразу віри та спокою, голова з спадаючими на плечі хвилями волосся, позаду розкриті крила, що торкаються перами долу.. ‘’

А ми, до речі, можемо і зараз побачити як виглядав Тиврівський ангел. Справа в тому, що крім власне оригіналу в Римі та копії на замовлення Генріха Ярошинського, Пієтро Тенерані виготовив ще принаймні три копії свого шедевру. Всі вони досі існують.

Після тиврівського замовлення, у 1857-му році, Тенерані виготовив копію ангела для угорського графа Іштвана Карої. Скульптура знаходиться у костелі Непорочного Зачаття в місті Фот, недалеко від Будапешта.

Слідуюча копія Ангела Воскресіння знаходиться у Німеччині в місті Потсдам в Церкві миру (Friedenskirche ) Вона була виготовлена скульптором для усипальниці прусського короля Фрідріха – Вільгельма VI та його дружини – королеви Елізабет. Ангел сидить біля самих саркофагів монархів ,ніби на охороні.

Ну і ще одна, остання з відомих копій, встановлена в Ліверпулі, в каплиці на цвинтарі Святого Джеймса як пам’ятник медичній сестрі Агнес Елізабет Джонс, яка зробила величезний внесок в розвиток та організацію сестринської справи в Англії, самовіддано працювала в лікарнях для бідних і померла від хвороби у віці лише 35 років.

… Скульптура Пієтро Тенерані безслідно зникла з тиврівського костьолу, як і безліч інших історичних реліквій, після приходу до влади більшовиків. Сліди її губляться у тумані часу. Однак, зважаючи на те що такий великий в усіх сенсах витвір мистецтва мабуть неможливо приховувати непоміченим стільки років, найімовірніше що шедевр було просто знищено творцями ‘’нового порядку’’.

Однак все ж будемо оптимістами. Є надія, що ми скоро прочитаємо хороші новини від чудової дослідниці пані Oksana Lobko , яка зацікавилась цією історією)

Адже надія бачить невидиме і досягає неможливого..