ТИВРІВСЬКИЙ ПИВЗАВОД ЧАСТИНА 1

Тиврівський пивзавод на рекламному оголошенні 1910 року.

На землях сучасної України пивоваріння відоме здавна, ще з часів Русі. Варили його для домашнього споживання або ж для потреб великих шляхетських маєтків. У сімнадцятому столітті у Речі Посполитій вводиться державна монополія на пивоваріння. Дозвіл варити пиво могли отримати лише шляхта, козацька старшина  або поміщики.

Перші документальні відомості про пивоваріння у Тиврові та околицях відносяться до 1753 року. Власник частини Тиврова та села Дзвонихи, брацлавський хорунжий Ян Міхал Калетинський просить митрополита Київського та всея Русі Афанасія Шептицького про призначення настоятелем церкви села Дзвонихи священика Івана Прокоповича і обіцяє після його затвердження дозволити йому , в числі інших привілеїв ‘’.. до свята св. Покрови викурювати хорошої горілки один спуст та варіння пива в один вар; також дозволяю викурювати по одному чану горілки та варити по одній бочці пива до свят Різдва та Святої Пасхи..’’

Справжнє ж, пивоварне підприємство було започатковано уже родиною Ярошинських. Зокрема у ‘’ Топографічному описі Вінницького повіту’’ за 1799 рік в описі Тиврова згадується ‘’ .. Господская пивоварня, въ ней варится легкое пиво изъ ячменного солода, который и растится въ имѣющейся при сей пивоварнѣ солодовнѣ. Въ варю пива употребляется солоду 10 корцовъ, а хмелю 16 гарнцовъ и получается довольно вкусного пива 20 бочекъ – мѣрою каждая по 25 гарнцов. Оное продается на месте, бочка по 7 польскихъ злотыхъ. На семъ майстеръ вольнонаемный изъ нъмцов..’’

Запис про тиврівську пивоварню в описі 1799 року.

Як бачимо, вже тоді, піклуючись про розвиток свого підприємства , Цеслав Ярошинський запрошував на роботу іноземних майстрів. (Слово ‘’нємєц’’ в ті часи означало взагалі будь якого іноземця). Можливо одним з таких майстрів був і французький підданий Альфред Шмідт, принаймні саме цій людині у 1853 – му році було видано дозвіл на проживання в Тиврові і зазначено що він ‘’ ..Занимается химическим искусством при помещике Генрихе Ярошинском''. Тогочасна технологія варіння доброго пива таки вимагала гарних знань хімії..

Син Цеслава Ярошинського – Генріх, всіляко розвивав свої підприємства, в тому числі пивоварню. Це був уже повноцінний пивоварний завод. У 1867- му році , за участь у польскому повстанні, російська влада змушує Ярошинського продати свої маєтки. Швидко знайшовся і покупець – таємний радник, князь Михайло Вікторович Кочубей. У акті купівлі- продажу Тиврівського маєтку в числі іншого записано що маєток продано ''… со всеми принадлежащими к тому имению и при нем находящиеся и мне принадлежащими домами, со всеми строениями, фермами и прочими заведениями, корчмами, винокуренным, пивоварным и кожевенным заводами…’’ Князь Кочубей вочевидь не дуже вірив у пивну справу, так як перетворив пивзавод на винокурню і лише його син – Михайло Михайлович повернув заводу статус пивоварні.

 Князь Михайло Вікторович Кочубей

Князь Михайло Михайлович Кочубей ( фото 1930-х років)

Однак невдовзі Михайло Михайлович продає тиврівський маєток поміщику Констянтину Васильовичу Енгельгардту. Новий власник розбудовує завод, вносить його у 1900-му році у акцизний  реєстр. Збереглося унікальне фото 1901 – го року , де зображена стара будівля заводу та кагати сировини біля нього.

Тиврівський пивзавод Констянтина Васильовича Енгельгардта у 1901 році. До речі це очевидно найстаріше відоме фото Тиврова.

І лише тепер, при покупці Тиврівського  та Сутиського маєтків у поміщика Енгельгардта, яка відбулася 1 листопада 1901 року , уже готовий та діючий пивоварений завод за тридцять тисяч рублів  купує граф Дмитро Федорович Гейден.

Уривок з купчої на Тиврівський та Сутиський маєтки між поміщиком Енгельгардтом та графом Гейденом, листопад 1901 року

Постать графа Дмитра Федоровича Гейдена була в той час знаковою не тільки для Тиврова , а і для всього Поділля. Більше про цю людину ми розповімо невдовзі у окремому дописі.

Саме графу Гейдену завод завдячує золотими роками свого життя. Підприємливий, освідчений, прихильний до різних новинок технічного прогресу, математик за першою освітою, граф Гейден за короткий строк вивів підприємство в число кращих в Подільскій губернії та відкрив двері на міжнародний ринок. 

Граф Дмитро Федорович ( Фрідріхович) Гейден

Завод тримає склади в Вінниці, Жмеринці, Балті, Могилів – Подільському, Кишиневі, Одесі..  Винятково вдалий період історії заводу припав на 1905 - 1910 роки. В цей період управляючими на заводі працювали А.Є. Стукалов та Іван Іванович Вейн.  

Зводиться новий корпус; встановлюються електричні двигуни,що живляться від електростанції; на Донецькому склозаводі замовляються ексклюзивні пляшки різних форм та кольорів з рельєфним зображенням родового гербу Гейденів. На завод запрошується майстер – пивовар (braumeister) з німецького міста Зоннеберг -  С.Херцог.

Випускається пиво сортів :

-        Мюнхенський

Більш відомий як Мюнхен Хеллес (нім. Münchner Helles, в перекладі «мюнхенська світле») - світле баварське пиво низового бродіння, різновид світлого лагера від світло-солом'яного до світло-золотистого кольору з характерним солодовим смаком і легкою хмільною гіркотою.

-        Пільзнер – ( від німецького Pilsner, буквально ‘’пльзенське’’.

Найпопулярніший сорт лагеру зі світлого солоду та м'якої води. Оксамитовий хмільний смак, колір — золотистий. Необхідними умовами виробництва справжнього пива пльзенського типу є використання світлого солоду, м'якої пльзенської води та, найважливіше, жатецького хмелю.

-        Баварське .

Пиво з Баварії є одним із найпопулярніших  сортів пільзнер. Своїх шанувальників цей бурштиновий напій залучив багатим смаком, яскравим золотисто-солом'яний кольором і стійкою білосніжною шапкою піни. В його ароматі чітко чути нотки лугових трав, солоду, пшениці і благородного хмелю

Продукція експортується за кордони імперії. Завод приймає участь у низці престижних виставок, де завойовує нагороди. Зокрема :

Почесний Хрест та Золоту Медаль Всесвітньої виставки у Парижі 1908-го року;

 Золоту медаль на виставці у Брюсселі 1905 – го  року;

 Золоту медаль виставки у Гаазі 1908- го року;

Медаль виставки у Петербурзі 1909-го року, медалі різноманітних виставок в Російській імперії…

У 1912-му році на заводі починається велика реконструкція. Виробництво пива суттєво зменшується. Але справжнім фатальним ударом для заводу стає початок Першої світової війни. Влітку 1914-го року російський імператор вводить ‘’сухий закон’’ – повну заборону на виробництво та продаж алкогольної продукції до кінця війни. Завод зупиняє виробництво пива і частково переходить на виробництво спирту для медичних потреб . Граф Гейден мобілізовується в діючу армію та виїжджає на фронт..

На цьому ‘’золота ера’’ Тиврівського пивоварного заводу закінчилась. Настав 1917 рік. Хвилі погромів заводів та поміщицьких маєтків пронеслись Поділлям, залишаючи за собою руїни та згарища. Емігрували або були вбиті інженерно – технічні працівники, спеціалісти пивоварні.. Завод був розграбований та стояв аж до 1921-го року, коли вже нова влада 14 листопада 1921 року націоналізувала його.

Та це вже зовсім інша історія..

Володимир Влад