Українська Галицька Армія в Тиврові

Українська Галицька Армія (УГА) – унікальне поєднання любові до України,самопожертви,стійкості та навіть самозреченості в ім'я вищої цілі.

У жовтні 1918 року, внаслідок поразки у Першій світовій війні, розпадається Австро – Угорська імперія. На її території постає декілька нових держав. Українці Галичини та Буковини теж не втрачають нагоди для самовизначення і у жовтні 1918 року скликають Українську Національну раду, яка 19 жовтня приймає Прокламацію Української Національної Ради, у якій йшлося про утворення Української держави на українських етнічних землях у складі Австро-Угорщини. Однак австрійський намісник відмовився передавати владу представникам Ради, натомість готуючись передати її 1 листопада 1918 року у Львові представникам відроджуваної Польскої держави.

Час ішов на хвилини.

І в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року українські бійці,захоплюють львівські адміністративні будівлі, телефон, телеграф, вокзали. Над містом піднято жовто – блакитний прапор. Австрійський намісник в таких умовах вимушений був передати владу Українській Національній Раді,яка оголосила про створення Української Держави – Західноукраїнської Народної Республіки. Ці події відомі нині в історії як «Листопадовий зрив». Однак з цим не змирилися поляки і фактично відразу 1 листопада розпочалася польско – українська війна.

Для захисту нової української держави було проведено мобілізацію і утворено Українську Галицьку Армію,що мала в основі формування етнічних українців з бувшої армії Австро -Угорщини.

В боях з чисельно переважаючою та підтримуваною фінансово та технічно з боку західних держав польскою армією, УГА стійко боролась дев'ять місяців, потерпаючи від браку боєприпасів та спорядження і навіть в таких умовах проводячи блискучі воєнні операції. Тим не менш, притиснута польскими військами до прикордонної річки Збруч,у липні 1919-го УГА переходить на територію УНР, де об"єднавшись з армією Української Народної Республіки одразу включається у боротьбу з більшовицькою навалою та бере участь у поході об'єднаних армій на Київ і здобуває його. Однак пізніше,через недолуге керівництво та неузгодженість між частинами УНР та УГА, армія залишає Київ і відходить переважно на терени Поділля.

Район перебування УГА пізніше буде названо "Чотирикутником смерті"

Оточена з заходу польскою армією, з півночі та сходу - більшовицькою Червоною армією та з півдня - армією Денікіна, УГА стійко трималась, аж поки не з'явився новий, фатальний ворог.

Саме тут, на Поділлі, від осені 1919 до лютого 1920-го розігрується справжня трагедія,яка практично знищила Українську Галицьку Армію та відіграла надзвичайно важливу роль у втраті державності Української Народної Республіки.

Ім'я трагедії – тиф.

За короткий час майже вся УГА перетворилась на один великий шпиталь. За різними даними тільки у Вінниці та околицях епідемія тифу забрала життя близько 18-20 тисяч солдат. Втративши близько 70% особового складу, з метою збереження життя хворих побратимів,керівництво уже практично небоєздатної УГА підписує договори спочатку з Добровольчою армією Денікіна, а пізніше з Червоною армією. В обох випадках в Договорах окремо зазначено що частини УГА не будуть використовуватись проти українських військ. У квітні 1920-го, відновивши боєздатність підрозділи, складені з бійців УГА надсилаються більшовиками на фронт, проти польских частин, які діяли в союзі з армією УНР. Галицькі частини одразу переходять на бік об'єднаної польско-української армії, після чого підступно роззброюються поляками та інтернуються в табори. У травні 1920-го УГА практично припинила своє існування.

У Тиврові знаходилась польова лічниця 2-ї бригади УГА. Протягом листопада 1919-го і до січня 1920-го на старому кладовищі Тиврова з"явилося поховання воїнів, що загинули від страшної хвороби. Точне число похованих солдат достеменно поки що невідоме,пошукові роботи тривають. На цей момент з багатьох похованих відомі імена лише трьох воїнів :

Осип Трембецький ,бунчужний

Іван Мартинець,поручник

Крушельницький ,четар

Ці імена старшин збереглися в спогадах учасників подій. Набагато більший список рядових стрільців поки що не віднайдено,однак надія не втрачається.

Українська Галицька Армія – без сумніву видатний приклад прагнення до боротьби за свою державу. Боротися без надії, з переважаючим у чисельності та оснащені ворогом, покинути власний дім та пройти тисячі кілометрів в боях заради ідеї Єдиної України і припинити боротьбу лише не встоявши перед смертельною пошестю.