Позначений саме як курган на мапах більш ніж столітньої давнини!

’..А про цей курган говорили старі люди, що тут козаки Нечаєві поховані. Розбили їх поляки в Красному на свято, а які потікали, то тих наздоганяли та рубали. Високий він був… Ми після війни весь час там худобу пасли ‘’ - Василь Пилипович Гончарук розповідає спокійно та зважено. Жодних квітчастих придумок та нереальних подробиць. Зізнаюся – це і підкупило, зацікавило.

Курган у полі, в кількох кілометрах на південь від Тиврова, відомий здавна. Позначений саме як курган на мапах більш ніж столітньої давнини . Правда тоді він був однозначно вищий, як і розповідав Василь Пилипович. На деяких військових мапах, зокрема зйомки 1908 року, висота його позначена у два з лишком метри, на пізніших – 1911 року - уже один метр. На жаль розорювання курганів носило масовий характер і не оминуло навіть курган Нечая,

де припинилося лише в 30-х роках. Адже ще на довоєнних картах його висота зазначалась у вісім з половиною метрів, що трохи вище триповерхового будинку. Зараз вдвічі менше.. Зазначу що ще у 1876-му році настоятель Краснянського приходу ксьондз Олександр Козловський писав у тижневик ‘’ Klosy``про те що курган Нечая ''..щороку ораний та засіюваний і скоро він може зовсім пропасти ,як пропали його менші товаришки, знищені плугом’’. Мова тут іде про шість менших курганів, що знаходились поруч кургана Нечая і які на жаль уже втрачені для нас. Однак повернемось до нашого кургану, який теж перебуває під загрозою зникнення ,але який ще поки можна та навіть потрібно зберегти ! До якої б культури не належав ‘’Тиврівський ‘’ курган ( для зручності буду називати його так),він однозначно має бути збережений. А ми спробуємо розібратись ,чи має право на існування давня легенда про поховання Нечаєвих козаків та чи можливо таке взагалі. Не претендуючи на абсолютну істину, але спираючись виключно на тогочасні джерела ,все ж спробуємо поміркувати чи можлива була така версія подій.

Отже: Чому все таки аж біля Тиврова? Адже до Красного, місця останньої битви Нечая, близько десяти кілометрів. Таку відстань вершник може подолати у спокійному темпі приблизно за півгодини, однак якщо мова йде про погоню, то швидкості зростають і відповідно час скорочується до десяти - п’ятнадцяти хвилин. Не так і нереально.. Те що втікачі з Краснянського замку були верхи, ми переконаємось трохи пізніше..

А чи відомо що не-будь про такий епізод Краснянської битви 1651 року? Спробуємо перевірити...

Джерело 1 : ЛИСТ НЕВІДОМОГО ПОЛЬСЬКОГО ШЛЯХТИЧА ДО НЕВІДОМОГО ,написаний після 18 лютого 1651 року . - Державний Архів в Кракові. — Фонд «Зібрання Русецьких». — № 41. — С. 195–196 ‘’…Taм у замку козаки й міщани боронячися нашим, a однак не можучи витримати наших штурмів, назавтра, у вівторок, ОДНІЄЮ ДІРОЮ ПОТАЄМНО ІЗ ЗАМКУ I ВЖЕ ЇХ БУЛО З П’ЯТЬ СОТЕНЬ ВИЙШЛО; ЩO ПОБАЧИВШИ ЯН ДЗІК, НАШ РОТМІСТР, НОБІЛІТОВАНИЙ З КОЗАКА, КИНУВСЯ ЗА НИМИ З ХОРУГВОЮ Й. П. СТРИЖЕВСЬКОГО I БАГАТО ЇХ РОЗБИВ, так що назад до замку більша частина повернулася, нa плечах котрих наші в’їхали до замку i іншим за собою відкрили браму. Taм тоді всіх дощенту вирубали..’’

‘’Один Стефан, сотник, дуже поранений від пана Яна Дзіка, втік з ранами до Хмельницького, бo цих козаків, котрі були в замку розбили, дві хоругви цього ж пана Яна Дзіка і пана Стрижевського В ПОГОНІ ВЗАГАЛІ ДОКОНАЛИ…’’ Отже ми дізнаємось що кілька сотень козаків намагались вирватись з осадженого замку у Красному. Саме з цього опису видно ,що козаки були верхи. Інакше б дві КІННІ хоругви поляків легко б перебили піших ,а у цьому випадку серед козаків були і такі, які НАВІТЬ ДУЖЕ ПОРАНЕНІ ВТЕКЛИ ВІД ПОГОНІ, що було б неможливим будь козаки пішими.

Джерело 2 : 15 квітня 1651року — ЛИСТ АДАМА КИСЕЛЯ ДО ЖМУДСЬКОГО СТАРОСТИ, ГЕТЬМАНА ПОЛЬНОГО ЛИТОВСЬКОГО КНЯЗЯ ЯНУША РАДЗІВІЛА Aрхів Головний Aктів Давніх (AGAD,Варшава) — Фонд „Архів Радзивилів”. — Відділ VІ. — № 36. — Копія. — Текст листа внесено у табірний щоденник князя Я. Радзівіла під 10 травня 1651 р.і зазначено, що „віддано князю й. м. лист від й. м. пана київського такий” ‘’..Нeщасна голова одного гультяя Нечая, через яку так багато полягло наших братів; нa нього або було б ще не наступати, a чекати комісії, aбo принаймні чекати більшого зібрання підкріплень нашого війська, aбo коли це Господь Бог дав, що одного вбито, через що вночі i його дружина, злякавшись з фортеці, З КРАСНОГО,КОЛИ ВТІКАЛИ, І ТЕЖ ЧАСТИНА ЇХ БУЛА ВБИТА В ПОЛІ..’’ Отже маємо ще одне, заслуговуюче довіри джерело, де вказано що частину козаків переслідувано та вбито в полі...

Джерело 3 : 4–28 БЕРЕЗНЯ 1651. — УРИВОК ІЗ ТАБІРНОГО ЩОДЕННИКА ПОЛЬНОГО ГЕТЬМАНА, ЛИТОВСЬКОГО КНЯЗЯ ЯНУША РАДЗІВІЛА ‘’ - 5 березня - ..Потім нашим кільком хоругвам наказано наступати, почали й нас дуже бити, челядь, коней, товариство, де i пана Пігловського поранено в руку, ротмістра, ми мусили злісти з коней, a кинулись пішо, важко було влізти на вали й пaркани, нe було (…)* ми почали сокирами (?) валити землю i рубати паркани, aлe нам завдавали великих втрат //(…) i ніч настала, НАКАЗАНО ВІДСТУПИТИ ДO ТАБОРУ, НАДІЮЧИСЬ НА ТЕ, ЩО ВТЕЧУТЬ, ТОДІ НА ШЛЯХАХ ПОСТАВИЛИ ЧАСТИНУ ВІЙСЬКА, AЛE ЇХ .. ВЕЛИ OПІВНОЧІ САМІ ЗА РУКИ ВЗЯВШИСЯ. TУТ ВЖЕ БИТО, РУБАНО ЯК СОБАК. Привели Гавратинського i кількох сотників i шляхти і попів, інших дощенту вирубали..’’

- З Вінниці дня 28 березня 1651. - ‘’Був він і в тому бою, коли Нечая розбили у Красному, де при ньому було також забито понад десять тисяч цього гультяйства. Вони укріпилися були у замочку, де й наших чимало полягло i двох значних капітанів було забито; НЕ ВСИДІЛИ ВОНИ У ЗАМОЧКУ, А НАШІ ТРОХИ ВІДСТУПИЛИ ВІД ЗАМОЧКА І ПИЛЬНУВАЛИ ЗА НИМИ У ПОЛІ I ТАК ВОНИ, ТІКАЮЧИ З ЗАМОЧКА В ПОЛЕ, НАПАЛИ НА НАШИХ,КОТРИХ В ПОЛІ ПОБИТО; у замочку їх настріляли, нарахували п’ятсот трупів. Знайшли й самого забитого Нечая, вони його поклали на столі, a килимом накрили. Був цей же мій слуга, коли взяли Шаргород, також Ямпіль і Чернівці..’’ Знову і знову згадка про те ,що якась кількість козаків вирвалась з замку та намагалась утекти, але на них чекали і розгромили В ПОЛІ...

Джерело 4 : П’ЄР ШЕВАЛЬЄ ,французький найманець, офіцер. в 1651 році секретар французького посольства в Польщі Книга ‘’ІСТОРІЯ ВІЙНИ КОЗАКІВ ПРОТИ ПОЛЬШІ’’ видана 1663 року у Парижі ‘’..він (Нечай) з трьома тисячами чоловік вогнем і кров’ю залив всю країну і в присутності турецького посланця наказав убити послів брацлавського воєводи. Загони того ж воєводи та загони Калиновського відсунули Нечая до міста Красного і ЧАСТИНА ЙОГО ВІЙСЬКА БУЛА ПОРУБАНА ТОДІ,КОЛИ НЕ МАЮЧИ ЗМОГИ БОРОНИТИ ЗАМОК,ЗАЛИШИЛА ЙОГО І ХОТІЛА ВІДСТУПИТИ..’’

Джерело 5 : STANISŁAWA OŚWIĘCIMA DYARIUSZ 1643—1651 Щоденник Станіслава Освенціма - польського шляхтича, учасника та свідка подій 1651 року - ‘’.. Між тим козаки втратили самовпевненість і стали вночі рятуватись втечею, але це їм не вдалося і багато поклали голови: шляхтич Гавратинський, що був у них сотником, потрапив в полон та був розстріляний в Мурафі; Жидкевич – писар Нечая, також був захоплений, але потім відпущений. Степко загинув в січі, Красносельський зник без вісті, брат же Нечая та Кривенко загинули разом з багатьма іншими під час другого дня штурму. ГЕТЬМАН ТУТ ЖЕ ВІДПРАВИВ ОДНІ ХОРУГВИ НАВЗДОГІН ВТІКАЧАМ,ІНШІ ЖЕ ПОСЛАВ В ЗАМОК..’’

Як бачимо, велике число джерел сучасників та навіть учасників битви у Красному сходяться в тому, що частина ( приблизно п’ять сотень) козаків змогла вирватись з обложеного замку та намагалась врятуватися, однак кінні хоругви поляків наздогнали їх В ПОЛІ та безжально порубали..

Чому втікачі мали втікати в сторону Тиврова, а не скажімо Мурафи, де стояла частина Брацлавського полку? Хто зна, але і тут можна знайти логіку. До Мурафи було вдвічі далі ніж до Тиврова, тим більше Мурафа знаходилась уже за так званою ‘’лінією’’- на території на яку не розповсюджувався контроль Гетьманщини. Та і Калиновський, прийшовши до Мурафи після Красного, козаків там уже не застав. А через Тиврів, переправившись через річку Бог по відомому здавна ‘’татарському броду’’, можна було дістатись до Вінниці, де стояв Богун і були значно кращі можливості для оборони.

Несподіване підтвердження цій версії подій знайшлося у відомого польського поета Мавриція Гославського. У 1824 році Гославський працював домашнім вчителем у маєтку поміщика села Черемошного Ромуальда Віламовського. Саме тут, слухаючи народні перекази про давні події, Гославський створює свою поему ‘’Дума про Нечая’’, де між іншими подіями описує навіть шлях втечі вцілілих козаків з Красного :

``..Gdzie Tywrowskie biegą szlaki,

Gdzie niechodzony manowiec,

Przez zarośle i przez krzaki

Drze się dołem z Onytkowec

Przez Bujenna gaj, Lewady,

Strach zadnieprskie żenie kitki,

A proporzec polski w ślady,

Trwożne ściga niedobitki.’’

Перекладемо:

‘’..Де Тиврівські біжать шляхи Де нехожені стежки

Через хащі та кущі Рвуться долом з Онитковець Попід Буйний гай, левади Страх козацькі жене коні А хоругви польські слідом За недобитими в погоні..’’

Як бачимо, Мавріцій Гославський теж був прихильником думки, що польські хоругви переслідували вцілілих у Красному козаків саме цим ‘’тиврівським’’ шляхом. Очевидно, що версія про козацьку могилу, яка досі живе в народних переказах, не така вже і безпідставна. Дійсно, всупереч поширеній думці, у козаків не було традиції насипати над могилами кургани. Але поховання могли відбувалися на уже існуючих давніх курганах, яких в степах України ще у 19-му столітті налічувалось багато і багато сотень і які в давні часи були, як бачимо, набагато вищі та не розорані плугами. Яскравим прикладом є і ’’курган Нечая’’, що існував ще з прадавніх часів і історія з зникненням шести менших курганів, що знаходились навкруг нього...Як би там не було, курган існує. Має свою, задокументовану у спогадах та на картах понад сторічної давнини, історію.

Але існує ‘’поки що’’. Статус його не визначено. Супутникові знімки показують що ще у 2012- му році курган мав скруглені обриси, але з кожним роком все більше і більше зменшується від плугу. Тому в будь який час він може просто зникнути. Чи варто дочекатися до цього?