Знищена церква св.Миколи смт.Тиврів

Розміщувалась неподалік річки Буг (тоді Бог), на покатому пагорбі.

За літописом, писаним священниками церкви св.Миколи, храм виник на початку 18-го століття. Був він дерев'яний, трьохкупольний. В церкві на горнєму місці знаходилась ікона св.Миколи, що мала славу чудотворної. За тим же літописом, ікону було знайдено на згарищі Преображенского (або по іншому - Кліщовського) монастиря, спаленого російськими солдатами у 1735 році та перенесено у храм. Також саме у цій церкві, по записам в храмовому літописі, принаймні до 1918- го року знаходилась чудотворна ікона Честноховської Божої Матері.

1918 рік

Після пожежі, у 1760 – му році церква була відбудована, пізніше – у 1863-му, перебудована уже з одним куполом та кам'яною огорожею. Історія зберегла ім'я першого священника Миколаївської церкви – Гавриіл Веременко.

У 1760- му році, власник Тиврова Ян Кревський видав храму св.Миколи ерекцію на володіння церковними землями, сіножатями, звільнення від всіх податей та пчільної десятини. Також дозволялось мати власний став,молоти зерно на панських млинах та варити горілку на свята.

1873

Пізніше нові власники Тиврова відібрали привілеї, через що церкву приписали до Вознесенського храму містечка,однак вже у 1787-му році Цеслав Ярошинський повернув привілеї і приход знову став самостійним аж до 1855-го року, коли з огляду на занедбаний стан та малочисельність,знову став приписаним до Вознесенської церкви. Однак у 1906-му році приход знову став самостійним.

У 1794-му році навернута з унії, в зв'язку з входженням Тиврова в склад Російської імперії.

1901 Сіцинський

Храм був фарбований зеленою фарбою, мав один купол,критий залізом, дзвіницю з шістьма дзвонами, маленьку прихрамову школу та сад з яблунями та вишнями.

Знищений радянською владою